Коефіцієнт конверсії — це частка людей, які із соцмереж зробили цільову дію. Не лайкнули, не зберегли, а зробили те, заради чого ви взагалі ведете сторінку: залишили заявку, купили, зареєструвалися, завантажили матеріал, підписалися на розсилку.
Проблема в тому, що «цільова дія» у кожного бізнесу своя, а звіти часто будують на тому, що рахувати зручно, а не на тому, що приносить гроші. Лайки й охоплення рахуються автоматично — тому ними і звітують. Конверсію в заявку або продаж треба налаштовувати, розмічати і зводити — і тут починається тиша.
Причина проста: метрики залученості приємно показувати, бо вони майже завжди зростають. Але зростання лайків не означає зростання заявок. Ми бачили проєкти, де охоплення зросло вдвічі за квартал, а кількість заявок не зрушила взагалі. Це і є пастка «метрик марнославства» — вони створюють відчуття результату без результату.
Що рахувати конверсією, залежить від вашої воронки. Для інтернет-магазину це покупка. Для B2B-послуги — заявка на консультацію чи демо. Для інфопродукту — реєстрація на вебінар. Для медіа — підписка. Один і той самий пост може вести до різних дій, і кожну з них варто рахувати окремо, інакше ви змішаєте теплий трафік з холодним і отримаєте середню температуру по лікарні.
Тут важливо розрізняти мікро- й макроконверсії. Макроконверсія — це гроші або заявка.
Мікроконверсія — крок до неї: перехід на сайт, додавання в кошик, підписка. Мікроконверсії корисні, щоб зрозуміти, де воронка тече, але звітувати перед власником треба за макро. Якщо цього поділу немає, розмова про те,
чому кількість лідів — поганий показник без аналітики, зводиться до суперечки про гарні графіки.