Менеджер, який однаково уважно обробляє цільового клієнта і випадкового роззяву, зрештою провалює обох. На цільового не вистачає сил, бо вони пішли на порожні розмови. Кваліфікація розв'язує саме цю проблему — розставляє пріоритети.
Базовий принцип — оцінити ліда за кількома критеріями ще до глибокого занурення. У B2B зручно відштовхуватися від класичної зв'язки: чи є в людини бюджет, чи ухвалює вона рішення або лише збирає інформацію, чи є реальна потреба і наскільки терміново вона закривається. Не обов'язково використовувати складні моделі — достатньо трьох–чотирьох чесних запитань на початку розмови.
На практиці ми позначаємо лідів у CRM за «теплотою»:
- гарячі — є потреба, бюджет і строки, працюємо насамперед;
- теплі — інтерес є, але рішення відкладене, йдуть у прогрів;
- холодні — не наш профіль, не та географія чи бюджет, відсіюємо або відкладаємо.
Головне — не викидати теплих. Поширена помилка: менеджер кваліфікує ліда як «не готовий купити зараз» і видаляє його з роботи. А «не зараз» — це не «ніколи». Такий контакт має йти в окрему гілку прогріву, а не в кошик.
Коли кваліфікація налаштована, відділ перестає розпорошуватися. Менеджери витрачають час на тих, хто реально може купити, а керівник бачить, скільки цільових лідів приходить насправді — а це зовсім інша цифра, ніж «загальна кількість заявок». Чому сама по собі кількість лідів нічого не каже без аналітики, ми пояснили в матеріалі про те,
чому «кількість лідів» — поганий показник без CRM-аналітики.
Приклад із практики. У клієнта з оптовими постачаннями менеджери скаржилися, що «лідів багато, а продажів мало». Коли ми додали у форму на сайті одне поле — орієнтовний обсяг замовлення — і налаштували автоматичне підсвічування дрібних запитів, картина прояснилася за тиждень.
Виявилося, що 40% звернень — це роздрібні покупці, яким компанія взагалі не продає. Менеджери перестали витрачати на них години, а час пішов на великі заявки. Кількість лідів не змінилася, кількість угод — зросла.